| ||
![]() | ||
Музей Григорія Кочура створив сайт!museum-ukraine | 16.01.2008 00:55 Ще один музей вийшов в Інтернет. І не простий! Перший недержавний музей України, що розташований в Ірпені Київської області, в садибі відомого літератора Григорія Кочура. http://kochur.do.am/ ![]() -Ми давно почали піар-кампанію музею, - розповіла шеф-редактор часопису "Музеї України" Наталка Іванченко, – Робили прес-конференції, організовували публікації... Але, розуміли, що потрібне комплексне рішення. Завдяки програмі "Музейний сайт" вивели заклад в мережу. Тепер вся інформація про видатного перекладача доступна на всіх континентах! Зрозуміло, що сайт лише почав наповнюватися. Є чимало недоліків. Знаємо про проблеми безкоштовного хостингу. Але, головне – музей отримав сторінку у всесвітній павутині. І кілька слів про людину, на пам'ять якої створено музей. Григорій Кочур – поет, перекладач, історик і теоретик українського художнього перекладу, один із найяскравіших талантів сучасного українського письменства... Життя Григорія Кочура – це історія української літератури. Він пройшов і замовчування, і приниження, і тюрми, і ГУЛАГ. Але вистояв, не зламався, продовжував писати, вчити перекладацької майстерності, боротися за місце українського слова серед скарбів художнього літературного перекладу. Українські перекладачі розуміли своє історичне покликання – не загубити українську мову, залучити її до освоєння інтелектуальних і духовних багатств людства, до розширення її історичної перспективи. Ось такі цілі і ставив перед собою Григорій Кочур – людина з енциклопедичними знаннями, феноменальної пам'яті (знав до сорока мов). Він переклав і доніс українському народові творчість багатьох народів світу. Його поетичні роботи – це своєрідна панорама світової поезії від античних до найновіших часів. Г.Кочур не тільки перекладав, а здійснював фактично загальну стратегію творення поетичних перекладів, постійно когось консультував, допомагав молодим фахівцям, залучав їх до роботи, активно листувався з колегами з різних республік колишнього СРСР і представниками діаспори. Його будинок називали "Ірпінським університетом" – тут залюбки збиралися "шестидесятники", українські патріоти: І.Світличний, В.Чорновіл, В.Стус, І.Дзюба, Л.Костенко, Г.Зубченко, О.Сенюк... Зрозуміло, що в ті часи така активна діяльність не подобалась певним службам. Кочура часто не друкували, за ним слідкували, підслуховували, організовували провокації. А в 1973 році виключили зі Спілки письменників, фактично заборонивши його публікації. Звісно, нелегко працювати й перекладати вірші без сподівань на їх вихід у світ. Але друзі й учні допомагали. Деякі його переклади побачили світ під іншими прізвищами, деякі речі вийшли анонімно... У часи перебудови в країні ситуація змінилася – Григорія Кочура поновили в Спілці письменників, в 1989 році він стає лауреатом премії М.Рильського, в 1995 році – Державна премія України ім. Тараса Шевченка (посмертно). Журнал "Музеї України" вітає всіх з появою сайту музею! Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України" | | |
| © 2007 - 2010, Народна правда © 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора. "Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами. Технічна підтримка: support@narodnapravda.com.ua | | |